Історія олімпійського руху в Україні розпочалася в 1952 році, коли українці у складі збірної команди Радянського Союзу вперше взяли участь у XV Олімпійських іграх у Гельсінкі.

До 1990 року олімпійський рух в Україні розвивався і зміцнював свою позицію у житті країни. Українські атлети становили щонайменше 25% кожної олімпійської команди СРСР. Під час ХХІІ Олімпіади 1980 року деякі матчі футбольного турніру з великим успіхом проводили в Києві.

22 грудня 1990 року І Генеральна асамблея засновників прийняла рішення створити Національний олімпійський комітет України. Ця дата є офіційною датою його створення. У вересні 1993 року НОК України остаточно визнав  Міжнародний Олімпійський комітет.

Національний олімпійський комітет України об'єднує понад 50 федерацій видів спорту. Він також має 24 відділення в усіх областях і по одному в Автономній Республіці Крим, містах Києві та Севастополі. Колективними членами НОК України є понад 80 організацій.

Першим президентом НОК України обрали олімпійського чемпіона Валерія Пилиповича Борзова (ХХ Олімпіада в Мюнхені, легка атлетика, 100 м та 200 м). У 1994 році пана Борзова обрали членом Міжнародного Олімпійського Комітету в Україні, а у грудні цього ж року переобрали президентом НОК.

Самостійну національну команду на зимових Олімпійських іграх НОК України представив у Ліллегамері в 1994 році, де українські атлети завоювали по одній золотій і бронзовій медалі й посіли 13-те місце в неофіційному командному заліку. На Іграх в Атланті (1996) національна команда України завоювала 9 золотих, 2 срібні і 12 бронзових медалей, посівши 9-те загальнокомандне місце. На XVIIІ Олімпійських зимових іграх в Нагано завойовано одну срібну медаль.

Загалом участь в Олімпійських іграх брали 959 атлетів з України. Вони завоювали 207 золотих, 134 срібних і 139 бронзових медалей.

Версія для друку